гатка
ГА́ТКА, и, ж.
Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото.
Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (з наук.-попул. літ.);
// Те саме, що гре́бля.
Довгі ряди коней з синіми гусарами спустились з гори на довгу гатку (І. Нечуй-Левицький);
На краю гатки, що випнулася в панський став, біля вбитого в мул кийка, погойдувався на воді невеличкий човен (К. Гриб);
– То ходімо чи що, – радо буркнув Славко. – Поїдемо до гатки рибу ловити. Там тихо, дачників нема (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)