гатка

ГА́ТКА, и, жін. Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото.

Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (Історія СРСР, I, 1956, 180);

// Те саме, що гребля.

Довгі ряди коней з синіми гусарами спустились з гори на довгу гатку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 133);

Над старим Дніпром, де вирували пороги, височить знову гатка Дніпрогесу (Літературна газета, 27.XI 1947, 1).

Значення в інших словниках

1. гатка — га́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гатка — -и, ж. Настил із дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото. || Те саме, що гребля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гатка — ГА́ТКА, и, ж. Настил з дерева, хмизу і т. ін. для проїзду через болото. Уночі частина козаків непомітно пройшла зробленою на болоті гаткою (з наук.-попул. літ.); // Те саме, що гре́бля.  Словник української мови у 20 томах
4. гатка — I гат, гата, гать, гребелька, гребля, загата, пригата II див. перешкода  Словник синонімів Вусика
5. гатка — ГА́ТКА (настил для проїзду через болото), ГАТЬ, ГА́ТА діал. Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (П. Воронько).  Словник синонімів української мови
6. гатка — Га́тка, га́тки, -тці; га́тки, га́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)