гвардієць

ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч.

1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.).

Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Панас Мирний);

Конвой із двох гвардійців повів його поміж стінами, через двір, через засніжену вуличку впоперек – до якогось іншого двору (І. Багряний);

– Е-е, хіба так гвардійці розходяться? Гвардійці розскакуються, як пружини! (О. Гончар);

* У порівн. Стояв він струнко, як старий гвардієць (О. Довженко).

2. перен., заст. Передова людина у якій-небудь сфері; передовик.

До місця роботи вирушили з піснями та жартами .. солідно йшли Соїні гвардійці (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. гвардієць — гварді́єць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гвардієць — [гвард’ійcц'] -йц'а, ор. -йцеим, м. (на) -йцеив'і/-йц'у, мн. -йц'і, -йц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. гвардієць — -йця, ч. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гвардієць — Гайдук, сердюк  Словник чужослів Павло Штепа
5. гвардієць — див. воїн  Словник синонімів Вусика
6. гвардієць — ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч. 1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.). Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Мирний, III, 1954, 282); Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу...  Словник української мови в 11 томах