гвардієць
ГВАРДІ́ЄЦЬ, йця, ч.
1. Той, хто служить у гвардії (у 1, 2 знач.).
Не одна панянка спалила своє хире серце об палючий погляд бравого гвардійця (Мирний, III, 1954, 282);
Солдат, гвардієць, він будує армію нового гвардійського типу, сміливо висуваючи обдаровану молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 493);
*У порівн. Стояв він струнко, як старий гвардієць (Довж., Зач. Десна, 1957, 99).
2. перен. Передова людина на якому-небудь поприщі; передовик.
Гвардієць труда.
Словник української мови (СУМ-11)