гвіздочок

ГВІЗДО́ЧОК, чка, ч.

Зменш. до гвіздо́к.

Аж з самого города приїжджав крамар з залізними гвіздочками (Г. Квітка-Основ'яненко);

Можна, звичайно, взяти напрокат слона або в зоологічному садку, або в цирку, – але багато з ним клопоту, доки його до Бенгалії довезеш та поки навчишся молоточком із гвіздочком ним керувати (Остап Вишня);

Марія дістала на гвіздочку під полицею сито й дала їй (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. гвіздочок — гвіздо́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гвіздочок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до гвіздок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гвіздочок — Гвіздо́чок, -до́чка, -до́чкові, на -до́чку; -до́чки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гвіздочок — ГВІЗДО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гвіздо́к. А ж з самого города приїжджав крамар з залізними гвіздочками (Кв.-Осн., II, 1956, 470); Марія дістала на гвіздочку під полицею сито й дала їй [Килині] (Головко, II, 1957, 113).  Словник української мови в 11 томах
5. гвіздочок — Гвіздок, -дка м. 1) Гвоздь. Ном. № 12909. 2) = гак 2. Вх. Пч. II. 25. ум. гвіздочок.  Словник української мови Грінченка