гвіздочок
ГВІЗДО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до гвіздо́к.
А ж з самого города приїжджав крамар з залізними гвіздочками (Кв.-Осн., II, 1956, 470);
Марія дістала на гвіздочку під полицею сито й дала їй [Килині] (Головко, II, 1957, 113).
Словник української мови (СУМ-11)