гвіздок
ГВІЗДО́К, дка, ч. Зменш. до гвоздь 1.
Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, — Присилай же гвіздки Забить домовину! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 156);
Шинелі, не вміщаючись на гвіздках, лежать просто на підвіконнях (Гончар, Таврія.., 1957, 678);
*У порівн. Сказав, як гвіздком прибив (Номис, 1864, № 12909).
Словник української мови (СУМ-11)