гейзер
ГЕ́ЙЗЕР, а, ч.
1. Гаряче джерело вулканічного походження, що періодично фонтанує.
– Що це? – запитав Славко. – Вулкани... чи гейзери? – Вогняні вихори, – пояснив Рон (О. Бердник);
Чудовим є відкриття на Камчатці гейзерів, уперше виявлених у 1921 році на південь від Кроноцького озера (з наук.-попул. літ.);
У районах загасаючої вулканічної діяльності дуже поширені гейзери (з наук.-попул. літ.).
2. чого, перен. Фонтан чого-небудь.
Дельфіни плескались, збивали на чорній воді гейзери світла (Леся Українка);
Важкі бризантні вибухи піднімали гейзери землі, димували розбиті склади (О. Довженко);
Часом в тім місці на землі, звідки виходить вогненна стежечка, вибухає гейзер вогню, тоді разок намиста уривається, щезає, але на його місце з'являється враз багато нових в інших місцях (І. Багряний);
Ми з розгону влетіли в ставок, здіймаючи цілі гейзери води й грязюки (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)