гейзер
ГЕ́ЙЗЕР, а, ч.
1. Гаряче джерело вулканічного походження, що періодично фонтанує.
Чудовим є відкриття на Камчатці гейзерів, вперше виявлених в 1921 році на південь від Кроноцького озера (Видатні геогр. відкр.., 1955, 23);
В районах загасаючої вулканічної діяльності дуже поширені гейзери (Наука.., 6, 1958, 57).
2. чого, перен. Фонтан чого-небудь.
Дельфіни плескались, збивали на чорній воді гейзери світла (Л. Укр., III, 1952, 623);
Важкі бризантні вибухи піднімали гейзери землі, димували розбиті склади (Довж., Зач. Десна, 1957, 139).
Словник української мови (СУМ-11)