гейби
ГЕ́ЙБИ, спол., діал. Наче, немов.
Зачинаю привикати до тої пітьми. Бігме, у чоловіка гейби котячі очі відростають (Фр., І, 1955, 118);
— Вслухаюсь, Ганно, в цей гомін, і тішить він мене, гейби хлопчака (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 17).
Словник української мови (СУМ-11)