гемоглобін

ГЕМОГЛОБІ́Н, у, ч.

Складова частина червоних кров'яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем.

Бо ж, як згодом виявили світила вітчизняної імунології, у Даруні знижений, як у всіх її київських ровесників, імунітет, і гемоглобін низький, і щитовидка збільшена (Г. Тарасюк);

Дослідження показали, що при щоденному споживанні дітьми меду кількість гемоглобіну в їх крові збільшується (з наук.-попул. літ.);

Головна функція гемоглобіну полягає в транспортуванні дихальних газів (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. гемоглобін — гемоглобі́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гемоглобін — -у, ч. Складова частина червоних кров'яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гемоглобін — гемоглобі́н (від гемо... і лат. globus – куля) дихальний пігмент крові людини, хребетних та багатьох безхребетних тварин. Складається з глобіну (білкова речовина) й гему.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. гемоглобін — (Нb) білок, який містить гемову групу, червоний барвник, присутній в еритроцитах хребетних і гемолімфах деяких безхребетних; г. здатний зворотно сполучатися з киснем (оксигемоглобін)...  Універсальний словник-енциклопедія
5. гемоглобін — ГЕМОГЛОБІ́Н, у, ч. Складова частина червоних кров’яних тілець, яка забарвлює кров та бере участь у постачанні тканин організму киснем. Дослідження показали, що при щоденному споживанні дітьми меду кількість гемоглобіну в їх крові збільшується (Бджільн., 1956, 8).  Словник української мови в 11 томах