генітив

ГЕНІТИ́В, а, ч., лінгв.

Родовий відмінок.

Варіативні флексії генітива іменників чоловічого роду однини пов'язані із семантикою слова (з наук. літ.);

У статті досліджено прийменникові конструкції українського генітива (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. генітив — геніти́в іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. генітив — -а, ч. Родовий відмінок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. генітив — геніти́в, генети́в [лат. (casus) genitivus] родовий відмінок.  Словник іншомовних слів Мельничука