герольд
ГЕРО́ЛЬД, а, ч., іст.
Оповісник при дворах феодальних правителів, а також європейських монархів.
Усi посланцi й магнати стали двома рядами по обидва боки зали i ждали короля. Незабаром рознiсся по залi голос герольда: “Найяснiший король Ян-Казимiр їде!” (І. Нечуй-Левицький);
Забажалось королеві Звоювать чужеє царство, Розіслав він скрізь герольдів На війну скликать лицарство (Леся Українка);
З прийомної виходять герольди і сурмлять в сурми; ідуть на балкон і кричать звідтіль на площу (Є. Кротевич);
// Розпорядник на урочистостях і рицарських турнірах.
Герольд виходив й на вимогу суддів турніру вголос описував герб лицаря на доказ його права взяти участь у турнірі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)