гетьманат
ГЕТЬМАНА́Т, у, ч., іст.
Те саме, що гетьма́нщина 2, 3.
Не крийся, скажи, що ти деспот, що монархiю з гетьманату робиш. А то вiн так м'яко прибрав нас у свої руки i крутить нами, як ляльками в вертепi (Б. Лепкий);
Торік, за гетьманату, сидів він у херсонській цитаделі, в камері смертників (О. Гончар);
Русифікація з часів Петра Першого стає цілеспрямованою державною політикою, скасовується гетьманат (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)