гетьманець

ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст.

1. Житель Гетьманщини (у 1 знач.).

Поруч із запорожцями співчуття до гайдамаків проявляє й населення лівого берега Дніпра – на Гетьманщині. Гетьманці переховують їх у себе, постачають їм зброю й харчі (з наук.-попул. літ.).

2. Чиновник або військовослужбовець Гетьманщини (у 3 знач.).

Ось вони спустилися вниз і зупинились перед зачиненою брамою. – Відчиняй! – кричить гетьманець на ситому коні (К. Гриб);

Коновалець вів переговори з гетьманцями та німцями (з газ.).

3. Прихильник гетьманської влади.

Гетьманець не має права політиканством прикривати своєї байдужості чи свого безсилля прийти з допомогою своїм близьким, – підкреслювалось у заяві (із журн.).

Значення в інших словниках

1. гетьманець — -нця, ч., іст. 1》 Житель Гетьманщини (у 1 знач.). 2》 Той, хто служив у війську гетьмана Скоропадського.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Гетьманець — Ге́тьманець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. гетьманець — Гетьма́нець, -нця; -ма́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель гетьманщини (у 1 знач.). Хто з гетьманців не знає Красногорки?! Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?.. (Мирний, І, 1954, 106).  Словник української мови в 11 томах
5. гетьманець — Гетьманець, -нця м. Житель гетьманщини.  Словник української мови Грінченка