гетьманець

ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст.

1. Житель гетьманщини (у 1 знач.).

Хто з гетьманців не знає Красногорки?! Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?.. (Мирний, І, 1954, 106).

2. Той, хто служив у контрреволюційному війську «гетьмана» Скоропадського.

Схопили і його вночі в потайнім місці гетьманці, передали німцям (Крот., Сини.., 1948, 24);

Тільки жалюгідні рештки недобитих гетьманців, не тямлячи себе від страху, мчали крізь сніги на Київ (Скл., Легенд. начдив, 1957, 56).

Значення в інших словниках

1. гетьманець — -нця, ч., іст. 1》 Житель Гетьманщини (у 1 знач.). 2》 Той, хто служив у війську гетьмана Скоропадського.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель Гетьманщини (у 1 знач.). Поруч із запорожцями співчуття до гайдамаків проявляє й населення лівого берега Дніпра – на Гетьманщині. Гетьманці переховують їх у себе, постачають їм зброю й харчі (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. Гетьманець — Ге́тьманець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. гетьманець — Гетьма́нець, -нця; -ма́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гетьманець — Гетьманець, -нця м. Житель гетьманщини.  Словник української мови Грінченка