гетьманат
ГЕТЬМАНА́Т, у, ч., іст. Те саме, що гетьма́нщина 3.
Він [О. Маковей] порівняно швидко і досить тверезо розібрався в недолугості Центральної ради і гетьманату, які спиралися у своїй «державній діяльності» на іноземні багнети (Жовт., 2, 1956, 84);
Торік, за гетьманату, сидів він у херсонській цитаделі, в камері смертників (Гончар, Таврія.., 1957, 301);
Коли шалів ще гетьманат, Як член запільного ревкому Вона [юнка] навчалась волю брать (Ус., Лави.., 1948, 79).
Словник української мови (СУМ-11)