Великий тлумачний словник сучасної мови

гетьманець

гетьма́нець

-нця, ч., іст.

1》 Житель Гетьманщини (у 1 знач.).

2》 Той, хто служив у війську гетьмана Скоропадського.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель Гетьманщини (у 1 знач.). Поруч із запорожцями співчуття до гайдамаків проявляє й населення лівого берега Дніпра – на Гетьманщині. Гетьманці переховують їх у себе, постачають їм зброю й харчі (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  2. Гетьманець — Ге́тьманець прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
  3. гетьманець — Гетьма́нець, -нця; -ма́нці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гетьманець — ГЕТЬМА́НЕЦЬ, нця, ч., іст. 1. Житель гетьманщини (у 1 знач.). Хто з гетьманців не знає Красногорки?! Хто не знає «Мекки», куди збиралось з цілого повіту панство, як на Магометову могилу бусурмани з цілого світу?.. (Мирний, І, 1954, 106).  Словник української мови в 11 томах
  5. гетьманець — Гетьманець, -нця м. Житель гетьманщини.  Словник української мови Грінченка