гетьманувати
ГЕТЬМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст.
Бути гетьманом.
Небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував – Тільки півтора года [року] (з думи);
Тi часи, коли жив i гетьманував Сагайдачний, були добою найбiльшого пiднесення козацької слави (А. Кащенко);
Дорошенко бачив, то як так далі піде, то пропала його справа, бо не над ким буде й гетьманувати (М. Грушевський);
Волею повсталих події висунули наперед Косинського з його реєстровцями, і він гетьманував (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)