гетьманування
ГЕТЬМАНУВА́ННЯ, я, с., іст.
Дія за знач. гетьманува́ти.
Повстання козакiв пiд гетьмануванням Павлюка скiнчилось битвою з поляками пiд Кумейками та Мошнами (І. Нечуй-Левицький);
– Саме мальовничою Рокитною король обдарував Косинського на знак королівської ласки та благословення на гетьманування (Іван Ле);
За короткий час свого гетьманування І. Виговський встиг роздати велику кількість земель православним монастирям, українській шляхті і козацькій старшині (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)