гетьманський
ГЕТЬМА́НСЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до ге́тьман.
Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі (Л. Боровиковський);
У гетьманському наметі стояла урочиста тиша (Я. Качура);
Жолкевський зіскочив з коня і, минаючи патера, злий і рішучий, подався до гетьманського палацу (Р. Іваничук);
* Образно. Свари да чвари, і вже гетьманською булавою почали гратись, мов ціпком (П. Куліш).
2. Прикм. до гетьмана́т.
Пан сотник гетьманського війська лежав на жупані під вербою, одпочиваючи після перших годин ретельності й завзятості (Ю. Яновський);
З Педашенком вони разом утворили фiлiю Нацiонального союзу й заарештували повiтового гетьманського старосту (Б. Антоненко-Давидович);
Після гетьманського перевороту М. Грушевський жив у Києві інкогніто (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)