гетьманство
ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст.
1. Влада гетьмана; гетьманування.
[Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (І. Нечуй-Левицький);
Мені здавалося, що ти свого небожа, Войнаровського, рад бачити своїм наслідником на гетьманстві (Б. Лепкий);
Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663 р. відмовитися від гетьманства (з наук. літ.).
2. Територія і народ, підвладні гетьману.
У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, .. жило два брати (Сл. Гр.);
Вона посміхалася гордовито й зачудовано. Гетьманша! Анастасія Марківна. Її знає в Глухові старе й мале. Як знають і те, що вона управляє гетьманом й почасти всім гетьманством (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)