гетьманство
ГЕТЬМА́НСТВО, а, с., іст.
1. Влада гетьмана; гетьманування.
[Байда:] Я не жалував своєї крові за Україну, бувши козаком, але гетьманство не по моїй силі (Н.-Лев., II, 1956, 438);
Юрій Хмельницький змушений був на початку 1663 р. відмовитися від гетьманства (Іст. УРСР, І, 1953, 280).
2. Територія і народ, підвладні гетьману.
У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі,.. жило два брати (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)