гетьманський
ГЕТЬМА́НСЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до ге́тьман.
Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі (Бор., Тв., 1957, 84);
У гетьманському наметі стояла урочиста тиша (Кач., Вибр., 1953, 150).
2. Прикм. до гетьмана́т.
Жорстокими репресіями гетьманський уряд намагався придушити страйк [залізничників у 1918 р.] (Вісник АН, 1, 1957, 36).
Словник української мови (СУМ-11)