гетьманський

гетьма́нський

-а, -е, іст.

1》 Прикм. до гетьман. Гетьманська булава.

2》 Прикм. до гетьманат.

Значення в інших словниках

1. гетьманський — ге́тьманський прикметник гетьма́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гетьманський — [геит'ман'с'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. гетьманський — ГЕТЬМА́НСЬКИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до ге́тьман. Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі (Л. Боровиковський); У гетьманському наметі стояла урочиста тиша (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. гетьманський — гетьма́нський гетьманьський ◊ Гетьма́нські вали́ частина Львова – сквер на місці сучасного проспекту Свободи, який створено близько 1820 року: Від заходу природним укріпленням міста була Полтва, в давніх часах досить велика річка...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. гетьманський — Гетьма́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. гетьманський — ГЕТЬМА́НСЬКИЙ, а, е, іст. 1. Прикм. до ге́тьман. Затрубили в жерстяний ріг в гетьманськім дворі (Бор., Тв., 1957, 84); У гетьманському наметі стояла урочиста тиша (Кач., Вибр., 1953, 150). 2. Прикм. до гетьмана́т.  Словник української мови в 11 томах
7. гетьманський — Гетьманський, -а, -е Гетманскій. Візьміть мої гетьманськії клейноди, панове. Шевч. 573. Для обозначенія красоты. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське. МВ. І. 152.  Словник української мови Грінченка