гетьманування
ГЕТЬМАНУВА́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. гетьманува́ти.
За короткий час свого гетьманування Виговський встиг роздати велику кількість земель православним монастирям, українській шляхті і козацькій старшині (Іст. УРСР, І, 1953, 276);
— Саме мальовничою Рокитною король обдарував Косінського на знак королівської ласки та благословення на гетьманування (Ле, Наливайко, 1957, 18).
Словник української мови (СУМ-11)