гетьте
ГЕ́ТЬТЕ, виг.
Уживається при звертанні до багатьох осіб або предметів як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь.
Соцькі з вірьовкою до Чіпки .. – Гетьте, люди добрі! – крикнув він (Панас Мирний);
Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка);
– Паливоди!.. Гетьте з собору! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)