гештальт

ГЕШТА́ЛЬТ, у, ч., псих.

Цілісний образ, форма чи структура.

С. Жаботинська, зокрема, визначає гештальт як комплексну, цілісну функціональну структуру, яка сполучає чуттєві та раціональні елементи (з наук. літ.);

Фізичний гештальт (зовнішнє поле) взаємно відповідає нейрофізіологічному полю, останнє – психічному (феноменологічному) (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. гештальт — -а, ч. Цілісна структура, яка формується у свідомості людини при сприйнятті об'єктів або їхніх образів.  Великий тлумачний словник сучасної мови