гибель
ГИ́БЕЛЬ¹, і, ж., заст., розм.
1. Загибель.
Еней ту бачив страшну тучу, Що на його війна несла; В ній бачив гибель неминучу І мучивсь страшно, без числа (І. Котляревський);
Гибель Батурина зробила на старшин велике вражіння, і ляк почав заповзати у малі серця (Г. Хоткевич);
Той козак нарочито нас сюди направив. На вірну гибель. Глянь угору, це ж не яр, а колодязь, – показав Марко на круті, майже прямовисні стіни (Григорій Тютюнник).
2. чого, перен., розм. Велика кількість; сила-силенна, безліч.
Усе цеє – сонце, голубий прозорий туман.., дим, гибель димів кучерявих .. – все цеє зливалось у якусь чудову гармонію (Грицько Григоренко).
3. розм. Щось смертельно небезпечне.
Глядіть, не купуйте тієї гибелі! По два пуди в одні руки відпускано, – понакуповували люди і скрізь покотом лягають, мертві (В. Барка).
◇ (1) До ги́белі – дуже багато.
Риба в Пслі любить “балуватись”... Там її до гибелі (Остап Вишня);
В деяких місцях тетеруків, а особливо фазанів, було до гибелі! (І. Багряний);
Птахів усяких добре знав дід Кіндрат. Казав, у лісі птаства та звіроти до гибелі (А. Хижняк).
ГИ́БЕЛЬ², бля, ч., діал.
Рубанок.
Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних і гиблем на споєннях вигладжених ялиць (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)