гич
ГИЧ, і, ж., діал.
Гичка (у 1 знач.).
Картопля народила, аж гич сплітається (М. Коцюбинський);
Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить, дротянка гич січе, лист всиха (К. Гордієнко);
Серед зарості, серед гичі, – потворної і жорсткої, – побачив квіти: з білими промінцями вкруг і охристими очками посередині (В. Барка);
* У порівн. Нечесане волосся у клоччя збилось і аж пожовкло, як гич у пшенички (Панас Мирний).
◇ (1) Ні (ані́) гич:
а) зовсім нічого.
– Пан обозний не знайшов там, де сильно сподівався, ані найменшої ознаки будь-якого скарбу, ані гич! (О. Ільченко);
Припавши очима до дучки, він побачив синій, рідко поцяткований зорями намет неба, засніжені стріхи сусідніх куренів і ні гич більше (Ю. Мушкетик);
б) ніскільки.
[Зінька:] Жалібниць багато.., та допомогти ані гич (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)