глава
ГЛАВА́¹, и́.
1. ж., заст. Те саме, що голова́ 1.
До його кралася змія Крилатая, з сім'ю [сімома] главами (І. Котляревський);
Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій (М. Рильський).
2. ч. і ж., чого, уроч. Той, хто стоїть на чолі кого-, чого-небудь.
Я вже сам глава сім'ї й можу давати поради з висоти свого сімейного становища (Ю. Мушкетик);
Для власної безпеки вони заховалися в архієпископському палаці: резиденцію глави львівської католицької дієцезії не чіпали навіть татари (Р. Іваничук).
ГЛАВА́², и́, ж.
Розділ книги, статті і т. ін., який позначається нумерацією або окремим заголовком.
Сьогодні задумав писати одну повістину. Главу вже накомпонував, що буде дальше – не знаю (Панас Мирний);
Я тепер переклала вже першу главу “Bergidylle...”, хутко перекладу цілу (Леся Українка);
Сімдесят глав мала в собі книга велемудрого інока з Єрусалимського монастиря святого Сави (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)