глазет
ГЛАЗЕ́Т, у, ч.
Ґатунок парчі з витканими золотими або срібними узорами.
Сидів генеральний обозний в каптані з адамашки.., підбитому білим легким глазетом (М. Старицький);
// Одяг з такої парчі.
Дівчата у стрічках, у стьожках, молодиці у парчевих очіпках, у кармазинах, у глазеті (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)