глеюватий

ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е.

1. З домішкою глею (у 1 знач.).

Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (М. Коцюбинський);

Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступ і почав кидати глеювату землю (О. Донченко);

З правого боку від того місця, де спали козаки, сажнів за тридцять од глеюватого берега лиману, сіріли поряд дві степові могили (Ю. Мушкетик).

2. Вкритий глеєм (у 2 знач.).

Виброджували цілий Сугаклей у пошуках глибокого місця, на якому їм можна було б плавати, тримаючись руками за глеювате дно (Ю. Яновський);

Швидка течія штовхала вбік, ноги занурювались у м'яке глеювате дно (С. Тельнюк).

Значення в інших словниках

1. глеюватий — глеюва́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. глеюватий — -а, -е. 1》 З домішкою глею (у 1 знач.). 2》 Вкритий глеєм (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глеюватий — див. в'язкий  Словник синонімів Вусика
4. глеюватий — МУЛКИ́Й (покритий мулом; на поверхні якого є мул); МУ́ЛИСТИЙ (у якому є багато мулу); МУЛУВА́ТИЙ (МУЛКУВА́ТИЙ), ГЛЕЮВА́ТИЙ, ГЛЕЙКУВА́ТИЙ (покритий мулом; з невеликим умістом мулу).  Словник синонімів української мови
5. глеюватий — Глеюва́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. глеюватий — ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е. 1. З домішкою глею ( див. глей¹1). Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Коцюб., II, 1955, 84); Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступа і почав кидати глеювату землю (Донч.  Словник української мови в 11 томах
7. глеюватий — Глеюватий, -а, -е Глинистый. Глеювата земля.  Словник української мови Грінченка