глеюватий

ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е.

1. З домішкою глею ( див. глей¹1).

Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Коцюб., II, 1955, 84);

Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступа і почав кидати глеювату землю (Донч., V, 1957, 132).

2. Вкритий глеєм ( див. глей¹ 2).

Виброджували цілий Сугаклей у пошуках глибокого місця, на якому їм можна було б плавати, тримаючись руками за глеювате дно (Ю. Янов., І, 1958, 509).

Значення в інших словниках

1. глеюватий — глеюва́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. глеюватий — -а, -е. 1》 З домішкою глею (у 1 знач.). 2》 Вкритий глеєм (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глеюватий — ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е. 1. З домішкою глею (у 1 знач.). Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (М. Коцюбинський); Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступ і почав кидати глеювату землю (О.  Словник української мови у 20 томах
4. глеюватий — див. в'язкий  Словник синонімів Вусика
5. глеюватий — МУЛКИ́Й (покритий мулом; на поверхні якого є мул); МУ́ЛИСТИЙ (у якому є багато мулу); МУЛУВА́ТИЙ (МУЛКУВА́ТИЙ), ГЛЕЮВА́ТИЙ, ГЛЕЙКУВА́ТИЙ (покритий мулом; з невеликим умістом мулу).  Словник синонімів української мови
6. глеюватий — Глеюва́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. глеюватий — Глеюватий, -а, -е Глинистый. Глеювата земля.  Словник української мови Грінченка