глипати
ГЛИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Дивитися, поглядати.
– Ну, чого ж ти так витріщив на мене очі, – чого глипаєш, мов підрізаний баран? – крикнув жандарм (І. Франко);
Обірвана дітвора ховалась за спідниці зажурених матерів і боязко глипала на грізних багачів (Мирослав Ірчан);
Дивлюся – стоять наді мною два турки, глипають чорними очима ще й регочуть (В. Малик);
* Образно. Голо і сумно дивляться на мене стіни, сердито глипають похмурі мокрі кутки (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)