Словник української мови у 20 томах

глип

ГЛИП, виг., розм.

Уживається як присудок за знач. гли́пати.

– Глип – аж нема коня. Ну, наробив я галасу... Сюди-туди – шукай вітра в полі... (М. Коцюбинський);

Вибігає [маляр], кругом глип, – Мужика й ні пари! (С. Руданський);

– Добрий день, Стьопо! Чого це ми такі сумні й невеселі? Підвів голову. Глип! – старий Чак стоїть біля школи, усміхається привітно (В. Нестайко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. глип — глип присудкове слово незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
  2. глип — невідм., ч. Несподіваний погляд на щось або когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глип — ГЛИП, вич., діал. Уживається як присудок за знач. гли́пати. Вибігає [маляр], кругом глип, — Мужика й ні пари! (Рудан., Співомовки.., 1957, 42).  Словник української мови в 11 томах
  4. глип — Глип! меж., выражающее раскрываніе глазъ, взглядъ. А в церкву як увійду, то тільки глип-глип на мене; очі тії як стріли проймають. Г. Барв. 120.  Словник української мови Грінченка