глота
ГЛОТА́, и́, ж., діал.
Скупчення людей; натовп.
І ріпник почав протискатися .. та й швидко загубився у глоті (І. Франко);
Глота людей збільшалася [збільшувалася] з кожною хвилею (С. Ковалів);
Доки ще мав трохи сили, доти кождий пхався. Загонився [забрався] в таку глоту, що стискали його з усіх боків і підносили догори (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)