глота
ГЛОТА́, и́, ж., діал. Скупчення народу; натовп.
І ріпник почав протискатися.. та й швидко загубився у глоті (Фр., І, 1955, 181);
Глота людей збільшалася [збільшувалася] з кожною хвилею (Ков., Тв., 1958, 44).
Словник української мови (СУМ-11)