глузливо

ГЛУЗЛИ́ВО.

Присл. до глузли́вий.

– П'ю за сміливість!.. – Хе-хе-хе! за сміливість!.. – глузливо шепотить Хо (М. Коцюбинський);

Писарчукові очі глузливо усміхалися (О. Десняк);

* Образно. Пружно рипів сніг під важкими чобітьми, глузливо всміхався місяць, позираючи на землю з сивого безмежного простору (І. Кириленко).

Значення в інших словниках

1. глузливо — глузли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. глузливо — Присл. до глузливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глузливо — ГЛУЗЛИ́ВО. Присл. до глузли́вий. — П’ю за сміливість!.. — Хе-хе-хе! за сміливість!.. — глузливо шепотить Хо (Коцюб., І, 1955, 170); Писарчукові очі глузливо усміхалися (Десняк, І, 1955. 7); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
4. глузливо — Глузливо нар. Насмѣшливо.  Словник української мови Грінченка