глумливець

ГЛУМЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч.

Той, хто глумиться, любить глумитися.

Підхопився [Сірко], щоб потягнути глумливця наділками шаблі по спині (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. глумливець — глумли́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови