глумливий
ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е.
Схильний до глуму.
Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок);
І ще про Гоцу, для повноти картини .. Трохи розбалувана .. Розсіяна, зверхня, глумлива (Л. Дереш);
// Який виражає глум.
Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (І. Франко);
В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (М. Руденко);
Вона все ще не могла отямитися від незрозумілої для неї реакції вчительки, дивувалася глумливим поглядам деяких учнів (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)