глумливий
ГЛУМЛИ́ВИЙ, а, е. Який має нахил до глуму.
Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Вовчок, І, 1955, 45);
// Який виражає глум.
Увійшов Ернест з тим самим, що й попереду, виразом глумливого усміху на обличчі (Фр., VI, 1951, 296);
В голосі сторожа відчувається щось глумливе, злорадне (Руд., Остання шабля, 1959, 176).
Словник української мови (СУМ-11)