глумливо
ГЛУМЛИ́ВО.
Присл. до глумли́вий.
– Жаль вам, що ви не були там, де я ходив? – відповів [Сава] глумливо (О. Кобилянська);
– Ну, тоді розкажи, – .. глумливо порадив Тритузний, – як блешні курортникам відкушував! (О. Гончар);
– Не йде гора до Магомета, то Магомет іде до гори, – глумливо промовив Іслам, злізаючи з коня (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)