глумливість
ГЛУМЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. глумли́вий.
Діставши з Варшави якогось листа, пан Бжеський поплескав його [Янека] по плечу і сказав без звичної глумливості: – Ну, радій, Янеку! Днями стану я майже першою людиною в крулевстві [королівстві] і не забуду тебе (З. Тулуб);
Вона засміялася тихо, приховуючи глумливість (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)