глухість

ГЛУ́ХІСТЬ, хості, ж.

1. Стан за знач. глухи́й 1.

Він мимоволі подумав, як у тому гуркоті, в тому шумовинні ще тримається риба. Чи й вона міняє свої тисячолітні звички, чи просто вона глуха до всього й живе завдяки отій своїй глухості й здатності не втягуватись у закручений людиною вир? (Ю. Мушкетик);

Цілковита глухість не давала йому почути недоброзичливих до Полікарпа нашіптувань (Валерій Шевчук).

2. Властивість за знач. глухи́й 2.

– Ти без техніки жити не можеш .. – А от і можу, – з непевною глухістю згодом промовив він (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. глухість — глу́хість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. глухість — -хості, ж. Абстр. ім. до глухий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глухість — ГЛУ́ХІСТЬ, хості, ж. Абстр. ім. до глухи́й 1. Часто глухість — це наслідок хвороби вже в більш пізньому віці (Рад. Укр., 20. IX 1960, 3).  Словник української мови в 11 томах