глюк
ГЛЮК, у, ч., жарг.
1. Галюцинація, міраж (звичайно викликані алкоголем або наркотиками).
– Чого ти будеш із ним говорити? Він тепер з головою у своїх глюках і просто не бачить нас... (Ю. Андрухович);
Зовсім вже дивний глюк: поділене на дві половинки обличчя, жіноча та чоловіча, інь та янь, одне подібне до мами, друге своїми рисами нагадує Олега... (А. Кокотюха);
Я не повірив жодному його слову. Не варто було й слухати, зразу ясно – глюки опіатника (Л. Дереш).
2. Неполадка, збій, помилка (перев. про комп'ютерну програму, комп'ютер).
Не можна розглядати ізольовано глюки комп'ютера лише як програмні помилки без врахування можливих збоїв самого пристрою (із журн.);
Слово “глюк” (походить від “галюцинація”, прийшло з жаргону наркоманів) зараз широко вживається в комп'ютерному жаргоні (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)