глюк
(-у) ч.
1. нарк., крим. Галюцинації. Десь опівночі, коли публіка вкінець розійшлася від нескінченного потоку шампанського, стався колективний глюк (МТ, 1999, № 16); Переходить натужний ваш "глюк" / В круглі вірші із мила, та ви пишете знову (П. Вольвач, Марґінеси). БСРЖ, 128; ПСУМС, 17; СЖЗ, 31; ЯБМ, 1, 230.
Короткий словник жарґонної лексики української мови