глянсуватий
ГЛЯНСУВА́ТИЙ, а, е.
Який має легкий глянс; блискучий.
Надвечір напали на глянсуватий слід полозків (М. Стельмах);
Червоні відблиски від горна падали на його спітніле, аж блискуче обличчя. Тугі опуклі м'язи ритмічно надималися під глянсуватою темною шкірою рук (В. Владко).
Словник української мови (СУМ-20)