глянсуватий

глянсува́тий

-а, -е.

Який має легкий глянс; блискучий.

Значення в інших словниках

1. глянсуватий — глянсува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. глянсуватий — ГЛЯНСУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянс; блискучий. Надвечір напали на глянсуватий слід полозків (М. Стельмах); Червоні відблиски від горна падали на його спітніле, аж блискуче обличчя. Тугі опуклі м'язи ритмічно надималися під глянсуватою темною шкірою рук (В. Владко).  Словник української мови у 20 томах
3. глянсуватий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под.  Словник синонімів української мови
4. глянсуватий — ГЛЯНСУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянс; блискучий. Нормальна насінина льону гладенька, має блискучу, глянсувату поверхню (Техн. культ., 1956, 15); Надвечір напали на глянсуватий слід полозків (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 799).  Словник української мови в 11 томах