глянсуватий
ГЛЯНСУВА́ТИЙ, а, е. Який має легкий глянс; блискучий.
Нормальна насінина льону гладенька, має блискучу, глянсувату поверхню (Техн. культ., 1956, 15);
Надвечір напали на глянсуватий слід полозків (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 799).
Словник української мови (СУМ-11)